Літній велопробіг "Чорна гора - 2015"
Привіт всім!
Цю статтю я хочу присвятити молоді греко-католицької парафії св. великомуч. Георгія Побідоносця, з якими стала учасницею незабутнього велопробігу, який відбувся 11 серпня 2015 року. Початкова точка маршруту – с.Підвиноградів, територія парафіяльного будинку, а кінцева – с. Чорна гора, вже у м.Виноградові. Саме звідти і "розпочалися" наші позитивні емоції.Кажуть: "Умієш працювати – вмій і відпочивати". Ми провели свій вільний час не просто в задоволення, а ще й для користі здоров'ю.
Дорогою ми співали як веселі, так і патріотичні пісні. Адже ми – часточка великого народу, чим по-справжньому маємо пишатись. Треба завжди пам’ятати, що Україна – це наш рідний дім, земля предків дає силу й натхнення. Тільки тут ми можемо дихати справді на повні груди, жити на повну силу... Я щиро вірю в невмирущість української нації!
І так повернемось до велопробігу. Приїхавши на берег р.Тиси, у підніжжі Чорної гори, хлопці, на чолі з отцем Романом, розпалили вогонь і через деякий час ми вже куштували…смачне українське сало! Трохи згодом, нас чекала ще картопля у мундирі, а от спрагу у години спеки ми тамували справжньою джерельною водою.
А яке задоволення ми мали з дівчатами від прогулянки в лісі! Хіба можна не любити зелених дібров, укритих килимом духмяних лісових квітів?
За цей день я багато чого зрозуміла: наприклад те, що священик може бути рівним приятелем підліткам і молоді, може знайти спільну мову з ними, пояснити те, що турбує на "їхній" зрозумілій мові. Мені здається людська душа часто перебуває десь посередині – між храмом і купою цегли.
І потрібне чимале зусилля, аби переміг храм. У мене, як і в кожної людини, є свої недоліки, менші чи більші. Саме вони не дають мені права назвати свою душу храмом. Та так хочеться сподіватися, що кожна людина черпатиме лише прекрасне із життя, удосконалюватиме свою душу, щоб душа, характер, вдача справді нагадували величний, світлий храм, серед цвіту землі, поруч з яким завжди таїться якась тінь.
А ще хочеться звернути увагу на видатні слова Григорія Сковороди: "З усіх утрат втрата часу найтяжча". У нас цього часу і так дуже мало, а деякі люди ще й нерозважливо марнують його. Зараз для цього є такий великий вибір, що всього й не перелічити – це й перегляд телевізора, і комп'ютерні ігри, і сидіння в Інтернеті...
Особливо популярним зараз стало сидіння в Інтернеті у різноманітних соціальних мережах. Заходячи туди, люди просто не помічають як спливає час. Але ж його і так мало!
Тому треба цінувати кожну хвилину, проведену у колі близьких людей, і берегти час.
Закінчую..., але так ще хочеться поділитись захоплюючими емоціями...та ні, не підібрати мені таких слів, щоб описати атмосферу того дня між нами. Тому прощаюсь, до нових статей, любі))
Іванна ПАВЛЮК
