1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Про нас

 Перша згадка про греко-католицьку громаду с. Ардовець (давня назва с. Підвиноградів) сягає 1693 року. Ось відомості про священиків, які служили в цьому селі:

1693 – о. Андрій

1727, - 1739 – о. Дмитро Моторчин

1739-1742 – о. Ігнатій Мікоч

1751, 1775 – о. Іван Корпош

1777-, 1785 – о. Іван Товт

1793-1796 – о. Василь Попович

1796-1808 – о. Михайло Вівсяник

1811-1818 – о. Теодор Барна

1818-1833 – о. Іван Попович

1836-1837 – о. Олександр Долинай

1837-1849 – вакансія

1849-1854 – о. Михайло Руткай

1854-1857 – о. Юрій Сотак

1857-1868 – о. Василь Вайда

1868-1879 – о. Андрій Ференчик

1879-1899 – о. Василь Грабар

1899-1900 – о. Йосип Сотак

1900-1917 – о. Андрій Камінський

1918-1924 – о. Юрій Кадар

1924-1934 – о. Юлій Прибіч

1934-1949 – о. Микола Зомборі

1992 – о. Товт

1993–1994 о. Микола Дербак

1994–1997 о. Іван Роман

1997–2011 о. Константин Ковач

2012– по сьогоднішній день о. Роман Василинка

На початку 1949 р., коли почалися гоніння греко-католиків, о. Миколі Зомборі було запропоновано возз'єднатися з російським православ'ям, та, оскільки він не погодився, місцева влада заборонила йому виконувати надалі душпастирську роботу. Багатодітного о. Миколу (в сім’ї о.Миколи виховувалось десять дітей) з сім'єю виселяють з парафіяльного будинку.

Справжню людяність проявив сусід священика, Андрій Вантюх, який дав знедоленій сім'ї притулок у своїй хаті. Коли ні умовляння, ні дії місцевої влади не дали результатів, то працівники КДБ вночі 21 січня 1950 р. заарештовують о. Миколу, а 25 липня 1950 року Закарпатський обласний суд засуджує його на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна.

Греко-католики села в одну мить осиротіли: залишились без церкви (що з 1949 року і по-сьогодні перебуває у користуванні православної громади під патронатом Московського Патріархату), без свого духовного наставника – священика. Молились по домівках, Службу Божу слухали в радіоприймачах через сильні заглушуючі хвилі, своїх дітей хрестили та вінчали таємно.

Та не всі витримали це нелегке випробування у час переслідування церкви. За останніми даними, якщо у 1941 році налічувалось біля 1561 греко-католиків на селі, то станом на січень 2003 рік, після легалізації, йде мова вже лиш про 121 сім’ю. Багато з них перейшли на сторону Православ’я, хоч і не прийнявши в середині до кінця цю переміну, деякі так і залишились в душі католиками …

Після легалізації у 1991 році, коли стає можливим і питання відновлення греко-католицької громади св. Великомуч. Георгія у Підвиноградові, створюється ініціативна група вірників на чолі з Білак Ю.В., Марушка І.І., Зихор М.П., Данкович В., Сагайдак В.В., Лях А., Леньо А., Леньо І.І., Хромей І., Гвоздьо О. та ін. Спочатку в домі Хромей І., потім і під відкритим небом біля хреста, на подвір’ї Білак О., а дочекавшись повернення парафіяльного будинку, але так і не церкви (або бодай згоди на почергові богослужіння), з 1993 року і по сьогодні моляться на «фарі». Тут у різні часи духовно наставляли паству і підтримували владики: Головач, Семедій, Маргітич, отці: Січ С., Бендас Д., Бачкай Ю., Ловска Т., служив і пройшов разом з ними своє відродження о. Константин Ковач, разом із своєю дружиною, – донькою о. Миколи Зомборі, що тут народилась і виросла.

Бачачи, що компроміс із владою і православними братами знайти неможливо, перед громадою постало питання про будівництво нового греко-католицького храму (вже четвертого між іншим) на селі. Після довгого за часом узгодження місця будівництва і відповідного погодження районними і обласними службами, нарешті таки було прийнято Підвиноградівською сільською радою рішення №268 від 23.01.2009, що давало змогу і право на збір матеріалів та виготовлення проекту храму. Це стало можливим, знову ж таки, не без допомоги та пожертви людей, які дарували землю під майбутнє місце церкви, а це: брати Євген та Іван Хромеї, в будинку яких після легалізації відбувалися перші богослужіння (10,8 соток землі), Ольга Любка і Тібер (15,38 соток), Кіраль Франтішек і Ольга (7,48 соток). На замовлення тодішнього голови громади Юліуса Данко та за підтримки Володимира Білака та Михайла Погоріляка, Ужгородський архітектор Арнольд Медвецький виготовляє проект майбутньої церкви з орієнтовною площею забудови – 242 м2.

Спорудження фундаменту розпочато у березні 2009 року за керівництвом Михайла Іванчо та наглядом інженерів Миколи Стеця і Семена Буковецького з допомогою простих людей, вірників та, очевидно, найманих за кошти громади працівників. В ході роботи неоціненну безкоштовну допомогу надали Баторі Василь, Олександр Білак, Юрій Мар’ян, Йосип Вайда, Василь Сантай, Віталій Король, Василь Попович, Микола Гречанюк та цілий ряд інших людей доброї волі. З Божою допомогою і підтримкою багатьох, новою датою відродженої греко-католицької церкви у Підвиноградові стала подія освячення наріжного каменя і фундаменту церкви – 13 вересня 2009 року. В Архієрейській Службі Божій, яку очолив апостольський адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії владика Мілан Шашік, взяли участь окрім декана о. Мирослава Сипко та господаря – настоятеля о. Константина Ковача, отці з прилеглих сіл та самого міста Виноградова разом із вірянами.

На даний час тривають подальші роботи на церкві, які цілком залежать від матеріальної допомоги небайдужих людей. Хочеться тому подякувати всім вірянам, жителям села, всім людям доброї волі за їх безцінну допомогу у зведенні величного храму для сьогоднішнього і майбутнього поколінь, для дітей наших і внуків, що в такий спосіб звершать історичну справедливість у селі як послідовники своїх дідів-прадідів, віруючих греко-католицької церкви, яка завжди перебувала в єдності з наслідником апостола Петра, і на якій неодноразово звершувалися слова «на цій скелі збудую мою церкву й пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16, 18).

Галерея