1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Освячення пам'ятної дошки ісповіднику віри о. Миколі Зомборі

2 лютого 2018 року стане черговою історичною датою в житті греко-католицької громади с. Підвиноградів, Виноградівського району. В цей день до парафії св. Георгія Побідоносця завітав правлячий єпископ-ординарій Мілан Шашік аби очолити Архієрейську Божественну Літургію, а опісля освятити пам'ятну дошку ісповіднику віри, репресованому священику - о. Миколі Зомборі. 

Нагадаємо, він був парохом церкви святого великомученика Георгія в с. Ардовець (у 1946 р. перейменовано в с. Підвиноградів) Виноградівського р-ну. Народився 2 лютого 1905 р. у сім'ї греко-католицького священика Корнелія Зомборі та Анни Горзов у с. Керецьки Свалявського р-ну. На початку 1949 р., коли почалися гоніння греко-католиків, о. Миколі було запропоновано возз'єднатися з російським православ'ям, а, оскільки він не погодився, місцева влада заборонила йому виконувати надалі душпастирську роботу. Багатодітного о.Миколу (в сім’ї о.Миколи виховувалось десять дітей) з сім'єю виселяють з парафіяльного будинку. І це відбувалось у нашій країні, яка тоді на весь голос заявляла світу про своє найсправедливіше і найгуманніше суспільство. 

Отець Микола Зомборі обвинувачувався в контрреволюційній діяльності й антирадянській пропаганді. Із Ужгородської тюрми через Львівську тюрму-розподільник потрапив у табори ГУЛАГу м. Екібастуз, де його робочу силу використовували на підземних роботах у вугільних шахтах. Пізніше був переведений у табори ГУЛАГу м. Джезказган Казахської РСР, де працював на різних будівельних роботах. З місць позбавлення волі був звільнений 13 квітня 1956 року і прибув додому 21 квітня 1956 р. у с. Фанчиково, куди в 1951 р. змушена була переселитись сім'я.

Як у таборах ГУЛАГу, так і вдома не забував про своє основне покликання священика. Повернувшись додому, він відразу включився у підпільну душпастирську роботу, обслуговуючи греко-католицьких вірників, які залишились вірними Христовій Церкві. Після легалізації Греко-Католицької Церкви 20 листопада 1989 р. як священик-пенсіонер виконував функції помічного священика у м. Виноградів. Отець Микола ніколи не скаржився на своє здоров'я, жив спокійно, допомагаючи колегам у душпастирській роботі майже до останніх днів свого життя. З якою відданістю служив і страждав за Христову Церкву, з такою великою вірою у Всевишнього він і помер. 19 грудня 1997 р. на 93-му році життя і на 69-му році свого душпастирства з Божого Провидіння закінчив своє земне життя.

За немалою участю священиків деканату, представників влади, парафіян та гостів урочистості, було вшановано у молитві панахиди окрім ісповідника віри о. Миколи Зомборі, всіх фундаторів храму, благочинців та вірників громади-свідків живої віри, що відійшли у вічність. Вічная їм память та доземний уклін!

о. Роман ВАСИЛИНКА,

адміністратор парафії

P.S. Фотографії із події можна побачити у розділі «Галерея-Фото»

Різдвяне Послання Преосвященних Владик Мілана, Єпископа Мукачівського, Ніла, Єпископа-Помічника

Вірникам Мукачівської греко-католицької єпархії і всім людям доброї волі 

Дорогі браття у священстві, 
преподобні браття і сестри у монашестві, дорогі брати і сестри у Христі!

ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІТЕ ЄГО!

ikona-rizdva-roztoka“Бог ся раждає, хто ж Го може знати”, ­– співаємо в колядці в час різдвяних свят. Цей простий текст народної колядки показує велике захоплення людини, яка дивиться на вифлеємські ясла та споглядає з одного боку Бога, “несказанного, незбагненного, невидимого, неосяжного”, і з другого боку – тайну Воплочення, що Бог став людиною. Це правда, що тайна Воплочення Бога є незбагненною, незрозумілою для людського розуму, і осягнути її можна тільки вірою. Без віри Різдво, ясла, Вифлеєм і вертеп можна зарахувати до казкових пригод, ба навіть вони можуть стати тільки приводом для доброї рекламно-комерційної акції.

В ці дні споглядаємо Бога, Який захотів повністю розділити з нами нашу природу і, хоч зачатий від Святого Духа, зволив бути виношуваний під серцем матері, народжений і вихований у сім’ї. Таким чином Христос підтвердив порядок створіння та людської природи, передбачений Богом і реалізований в Його святій дії. У своєму навчанні Христос багаторазово говорив про подружжя, про його святість та нерозривність. У вифлеємській історії ми бачимо подружжя Йосипа і Марії, яке схоже на всі інші подружжя: приймають життя, приймають одне одного, хоч і не без труднощів, бо ж Йосип хотів віддалити свою наречену, мають проблеми матеріального плану, є переслідувані…

Дорогі брати і сестри!У цей різдвяний час молімося за всі християнські подружжя, які проживають у нинішньому часі багато випробувань. Диявол, який є споконвічним ворогом Бога, збунтований проти Його волі та проти Його створіння, є передусім ворогом любові та єдності, і через це є ворогом подружжя, котре для цього світу є якраз знаком цієї любові та єдності. Противник Бога і людини використовує багато засобів для знищення подружжя: фінансова скрута, неприхильність із боку суспільних інституцій, підтримка загального менталітету короткочасності подружжя, страх перед прийняттям обов’язків, що тягне за собою життя без шлюбу, без Таїнства і навіть без реєстрації, а також – начебто новітній і модерний погляд на співжиття двох осіб, який стверджує, що подружжя – це не обов’язково зв’язок чоловіка й жінки. Бачимо, як диявол хоче знищити природу людини, сягаючи її фундаменту.

Отже, одним із наріжних каменів існування людства є інститут подружжя. Припадаючи до вифлеємських ясел, принесімо молитву: “Спаси нас, Сине Божий, що родився від Діви.” Нехай Христос, Який став дитиною та захотів жити у назаретській сім’ї, вихований подружжям Йосипа і Марії, збереже всі подружжя для добра людства і Церкви.

З нагоди Різдвяних свят бажаємо Вам, дорогі браття і сестри у Христі, радості, тепла і злагоди. Щиро бажаємо всім подружжям, щоб між ними, як у назаретській родині, був присутній Христос. Нашій багатостраждальній Україні бажаємо закінчення війни. Нехай в ній настане так довгоочікуваний мир.

                     Христос раждається! Славіте Єго! 

                                                                                     Ваші у Христі

                                        владика Мілан,                         владика Ніл,  

                                                            єпископ Мукачівський                   помічний єпископ  

Різдвяне послання «Urbi et Orbi» Папи Франциска 2017 року

AP427665Дорогі брати й сестри, благодатного вам Різдва!

У Вифлеємі з Пречистої Діви Марії народився Ісус. Він не народився з людського бажання, але як дар любові Бога Отця, Який «так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів 3,16).

Ця подія сьогодні оновлюється в Церкві, паломниці у часі: віра християнського люду наново переживає в літургії Різдва таїнство Бога, Який приходить, бере на Себе наше смертне тіло, стає малим та убогим, аби нас спасти. А це переповнює нас зворушенням, бо безмежною є ніжність нашого Отця.

Першими, хто після святих Марії та Йосифа побачили смиренну славу Спасителя, були вифлеємські пастухи. Вони розпізнали знак, звіщений ангелами, та поклонилися Дитятку. Ці покірні, але пильні люди є прикладом для віруючих усіх часів, які перед обличчям таїнства Ісуса не згіршуються Його убогістю, але, як Марія, ввіряються Божому слову та очима простих людей споглядають Його славу. Перед таємницею Слова, Яке стало тілом, християни повсюди визнають словами євангелиста Івана: «Ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (1,14).

Сьогодні, коли над світом віють вітри війни, а вже неактуальна модель розвитку й надалі породжує загальнолюдську, суспільну та екологічну деградацію, Різдво наново повертає нас до знаку Дитини, запрошує розпізнати Його в обличчях дітей, особливо тих, для яких, як і для Ісуса, «немає місця в заїзді» (Лк 2,7).

Бачимо Ісуса в дітях Близького Сходу, які не перестають страждати задля загострення напруження між ізраїльтянами й палестинцями. В цей святковий день випрошуймо в Господа миру для Єрусалиму і для всієї Святої Землі; молімося за те, щоб між сторонами переважила воля відновити діалог і щоб, врешті, вдалося досягнути вирішення, врегульованого шляхом переговорів, яке дозволить мирно співіснувати двом державам у межах кордонів, узгоджених між ними та визнаних на міжнародному рівні. Нехай же Господь також підтримає зусилля всіх тих, які в лоні міжнародної спільноти надихаються доброю волею допомогти цій виснаженій землі віднайти, незважаючи на серйозні перешкоди, довгоочікувану згоду, справедливість та безпеку.

Бачимо Ісуса в обличчях сирійських дітей, ще досі позначених війною, яка цими роками скривавила цю країну. Нехай же люба Сирія зможе нарешті віднайти пошану до гідності кожної людини, завдяки спільним зусиллям на користь відбудови суспільного устрою, незалежно від етнічної та релігійної приналежності. Бачимо Ісуса в дітях Іраку, досі зраненому та поділеному ворожістю, яка його вразила протягом останніх п’ятнадцяти років, та в дітях Ємену, де триває значною мірою забутий конфлікт з серйозними гуманітарними наслідками для населення, яке страждає внаслідок голоду й поширення хвороб.

Бачимо Ісуса в дітях Африки, насамперед, у тих, які страждають у Південному Судані, Сомалі, Бурунді, в Демократичній Республіці Конго, в Центральноафриканській Республіці та в Нігерії.

Бачимо Ісуса в дітях всього світу, де мир і безпека загрожені небезпекою напруження та нових конфліктів. Молимося за те, щоб на Корейському півострові вдалося подолати протистояння та помножити взаємну довіру задля добра всього світу. Дитятку Ісусові ввіряємо Венесуелу, аби вона змогла наново повернутися до спокійного співставлення між різними складовими суспільства для добра всього дорогого венесуельського народу. Бачимо Ісуса в дітях, які разом зі своїми родинами страждають від насильства, породженого конфліктом в Україні, та від його серйозних гуманітарних наслідків, і молимося за те, щоб Господь якнайшвидше дарував мир цій дорогій країні.

Бачимо Ісуса в дітях, батьки яких не мають роботи, яким важко забезпечити своїм дітям безпечне й спокійне майбутнє. Й у тих, в яких викрадено дитинство, змушених змалку працювати або завербованих у солдати безсовісними найманцями.

Бачимо Ісуса в багатьох дітях, змушених залишити свої країни та самостійно подорожувати в нелюдських умовах, стаючи легкою здобиччю для торгівців людьми. Їхніми очима бачимо трагедію численних вимушених мігрантів, які ризикують навіть життям, пускаючись у виснажливі подорожі, що іноді закінчуються трагедіями. Знову бачу Ісуса в дітях, яких я зустрічав під час своєї останньої подорожі до М’янми та Бангладеш і висловлюю сподівання, що міжнародна спільнота не перестане дбати про те, щоби гідність меншин, присутніх в тому регіоні, була належно захищена. Ісус добре знає біль неприйняття, те, як важко не мати місця, де прихилити голову. Нехай же наші серця не будуть замкненими, як домівки Вифлеєму.

Дорогі брати й сестри,

також і нам вказано на Різдвяний знак: «дитя, повите в яслах» (Лк, 2,12). Як Пречиста Діва Марія та святий Йосиф, як вифлеємські пастухи, приймімо в Дитятку Ісусові любов Бога, Який став людиною задля нас, та з Його благодаттю стараймося робити наш світ людянішим, гіднішим сьогоднішніх та завтрашніх дітей.

Джерело: http://uk.radiovaticana.va/

Галерея