"Підвиноградів - Львів"
Нещодавно ми мали нагоду поїхати до файного міста Львова… Звістка про можливість такої поїздки з уст нашого священика була прийнята нами, молоддю греко-католицької парафії с. Підвиноградів, із невимовною радістю, тому всі з нетерпінням чекали завітних слів: «збирайтесь, ми їдемо»!
6 грудня випала така нагода поїхати разом із такими ж молодими людьми з Виноградова, Оноку і Королева до Львова. Ми відвідали дуже багато різних церков: церкву Архистр. Михаїла монахів-студитів, церкву св. Андрія, свв. Петра і Павла, катедральний собор св. Юра. І кожна з них була особлива по-своєму: красиві та загадкові розписи на стінах зачаровували та перехоплювали подих. Та наша поїздка не обмежилась лише духовними святинями…
Також ми відвідали відому Львівську фабрику шоколаду та фабрику карамелі, кожен з нас при цьому мав нагоду купити місцевих шоколадних делікатесів. Побували ми і на площі біля знаменитого Оперного театру. Ця зупинка запам’яталась при цьому найбільше: довелось трохи позайматись зарядкою тим, які не встигали за групою і спізнювались у визначений час – таких чекала пробіжка навколо фонтану під бурні овації спостерігаючих. Також запам’ятається оригінальний спосіб перерахунку від керівника групи – о. Романа: кожен мав підійти і дати п'ятака священику, так він дізнавався скількох бракує і доводиться чекати.
Опісля ми відвідали місцеву Ратушу, з якої була чудова можливість оглянути місто Лева з висоти пташиного польоту. Далі екскурсія наша тривала по ресторану-музею "Криївка", відомого своїм особливим колоритом: їжу тут подають у військових мисках, а охоронці при вході впускають тільки під гасло «Слава Україні!» - «Героям слава!».
Вартує відзначити, що атмосфера у нашому колективі була надзвичайно дружньою, дуже швидко всі ми потоваришувалися. Незабутнім було і те, коли ми, йдучи вулицями міста, співали гімн України, а жителі і просто звичайні прохожі долучалися до нашого спі
ву.Коли ми зголодніли, нас повели у спокусливий з екранів телевізорів McDonald's. Здавалося ідея супер, але не тут то було: дівчата почали переживати за зайві кілограми, правда аргументи хлопців були переконливішими і ми дружно пішли обідати. 
Ми насолоджувалися красою старого міста, а день промайнув так, що ми навіть не помітили як швидко настав вечір і вже час було повертатися додому. Добре повечерявши в «Пузатій хаті», ми повернулися до автобусу, співали пісень, обмінювались враженнями, дивились короткометражні фільми повчального змісту (притчі), а кілометри при цьому минали непомітно як секунди…
І ось ми вже вдома. Щиро дякуємо організаторам: о. Мирославу Сипко, декану Виноградівського району, подяку виражаємо о. Роману та нашому екскурсоводу - Ніколетті Білак, що водила нас вулицями старого міста та будемо з нетерпінням чекати наступної поїздки.
Іван ГВОЗДЬО
