1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Молитовний велопробіг на підтримку воїнів АТО

13782292 539619532898471 8051312798568699701 n

Патріотичне та громадянське виховання молодого покоління, формування у нього поваги до своєї держави та її інституцій, відданість та  гордість за минуле й сучасне  Батьківщини, прагнення захищати її інтереси ‒ є одним із пріоритетних напрямків державної політики високо розвинутих країн.

Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, сьогодні, як ніколи актуальним є виховання в молодого покоління громадянського патріотизму, формування національно самосвідомих особистостей.

Важливими аспектами у становленні справжніх громадян-патріотів України є одночасний розвиток їх духовного та фізичного здоров’я. Яскравим прикладом комплексного виховання підростаючого покоління став велопробіг християнської молоді Виноградівщини (22 липня 2016 року) за маршрутом м.Виноградів - меморіальний парк „Красне поле“ - м.Виноградів. Ініціатором заходу виступила греко-католицька церква району на чолі із деканом Виноградівського району, ставрофорним протоієреєм о.Мирославом Сипко та протоієреєм  о.Романом Василинкою. 13775593 539619679565123 4185149030662909507 n

Збір учасників велопробігу, а це близько 70 молодих парафіян із Виноградова, Підвиноградова, Дротинців, Олешника, Малої Копані та Королева відбувся біля храму Успіння Пресвятої Богородиці у м.Виноградів, звідки після спільної молитви та інструктажу по поведінці на дорозі молоді хлопці та дівчатка на прикрашених Державними Прапорами України велосипедах направилися до меморіального комплексу „Красне поле“, місця де у березні 1939 року закарпатці, а серед них молоді гімназисти із Виноградова та Хуста мужньо обороняли Карпатську Україну, чим і вписали свою сторінку до літопису державотворення незалежної України.

Після тривалої подорожі мальовничими місцями Виноградівщини  учасники велопробігу прибули на історично знаменне місце, де їх зустріли волонтери Руху підтримки закарпатських військових – Виноградів та учасники антитерористичної операції на Сході нашої країни.

Біля  пам'ятного Хреста, встановленого  на честь загиблих Карпатських січовиків, святі отці провели Молебень до Христа Чоловіколюбця та поминальну панахиду за воїнами, які загинули в АТО та січовиками, які полягли на Красному полі. Після чого до присутніх звернувся о.Мирослав Сипко, який подякував всім тим хто став на захист Українських кордонів від російського агресора, розповів, що греко-католицька церква постійно молиться за мир та єдність в Україні, за здоров’я наших воїнів та душі загиблих героїв на Майдані та  під час проведення АТО. Декан Виноградівщини побажав вірянам міцної віри, мудрості та мирного неба над головами.

13697277 539619652898459 3731717945341734004 nГолова Руху підтримки закарпатських військових – Виноградів Михайло Роман відмітив величезний вклад греко-католицької церкви району в наданні психологічної та матеріальної допомоги воїнам-учасникам АТО та членам їх сімей, сім’ям із тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей.

 Закінчився захід спільним виконанням Державного Гімну України, після чого його учасники залишили автографи на прапорі України, який буде передано воїнам в зону проведення АТО. 

Молоді вірники сповненіновими, позитивними враженнями та планами на нові мандрівки вирушили додому.

Ігор ВАНТЮХ

Всеправославний Собор. Усе, що слід знати про церковну подію тисячоліття

завантаження 1На грецькому острові Крит після понад тисячолітньої паузи зібрався Всеправославний собор. Проте зустріч православних, яка мала показати єдність, на практиці продемонструвала різні оцінки і підходи. ТСН.ua розібрався, що саме українцям слід знати про проведення Всеправославного собору, і чому він настільки важливий для держави.

Всеправославний собор

Місце проведення: острів Крит (Греція)

Час проведення: 17-26 червня 2016, щодня для представників ЗМІ будуть оголошувати ухвалені рішення.

Учасники: глави десятьох церков.

Відмовились від участі: Антіохійська православна церква, Грузинська православна церква, Болгарська православна церква і Російська православна церква.

Склад Всеправославного собору

Православний світ ділиться на 14 церков, які одна від одної незалежні. Серед них немає єдиного лідера, як у Ватикані. Від часів Візантії Константинопольський патріархат є "першим за честю" і саме він очолює список Помісних церков. Далі йдуть: Александрійська, Антіохійська, Єрусалимська, Російська, Сербська, Румунська, Болгарська, Грузинська, Кіпрська, Елландська, Польська, Албанська, Чеських земель і Словаччини. Таким мав бути повний склад учасників собору.

Українські православні на Соборі

Українські православні не представлені на Соборі через відсутність автокефалії. Зокрема, УПЦ Московського патріархату належить до РПЦ на правах широкої автономії, УПЦ Київського патріархату і Українська Автокефальна Православна Церква не визнані іншими церквами. Російські церковні служителі вважають останні незаконними, а на патріарха Філарета накладене прокляття (анафема). Таким чином, українські православні не беруть участі в роботі Собору, незважаючи на те, що їхня кількість у світі є однією з найбільших. Єдиною можливістю українців заявити про себе могла участь РПЦ, але та відмовилась їхати на Крит. За прискорення процесу визнання українських православних взялись політики. Верховна Рада звернулась до Вселенського патріарха щодо надання українській православній церкві статусу автокефальної. Народні депутати нагадали патріарху про розв'язану Росією військову агресію проти України, а глава РПЦ Кирило "став одним із чільних ідеологів "русского мира", а, отже, й одним з архітекторів нинішньої гібридної війни". "Сучасна Україна - це самостійна держава, суверенітет якої визнається усім світом; український народ має власну самобутню культуру, яка плекає його ідентичність. Крім того, кількісні показники життя православної церкви в Україні свідчать, що ця церква не лише досягла необхідного для автокефального буття рівня, але й стане найчисельнішою православною церквою світу, якщо зможе подолати поділ", - вважають українські парламентарі. На офіційну відповідь Вселенського патріарха чекають 21 червня.

Групи впливу

Константинопольський патріархат. Церкви, які беззаперечно підтримують Константинополь – Александрійська, Ієрусалимська, Кіпрська, Албанська та Чеська, яка нещодавно відійшла від московського впливу. Вони здебільшого мають стосунок до великої історії, відкриті для світу і не зазіхають на нові території. Москва. До неї експерти віднесли Болгарську, Сербську і Польську церкви. Ця група – лідер за кількістю вірян: 50% православних світу мешкають на пострадянській території. Цим церквам притаманна жорстка, тоталітарна манера керування. Третя група. Антіохійський патріархат із центром у Сирії, Грузинська, Румунська та Грецька православні церкви. Вони розвиваються по-різному: можуть пристати на будь-який бік або триматися осторонь залежно від обставин. Антіохійська, наприклад, ніби має вплив з боку Росії, втім, фінансується американською діаспорою.

Роль Вселенського патріарха

Повний титул - Архієпископ Константинополя, Нового Рима, і Вселенський патріарх. Наразі Константинопольську православну церкву очолює Варфоломій І, який є громадянином Туреччини і зазначає політичного тиску з боку офіційної влади. Вселенський патріарх вважає себе "старшим братом у світовій православній церкві", представляє православних у світі і несе історичну, канонічну і теологічну відповідальність. Getty Images Він має право скликати собори, підтримувати міжцерковні та міжконфесійні діалоги. Під час Всеправославного собору на Криті саме Варфоломій І є модератором зустрічі, що викликало невдоволення РПЦ, де наполягають на своєму впливі та особливій ролі.

Рішення, які планується ухвалити

На розгляд винесено шість питань. Наприкінці січня 2016 року на сайті РПЦ були опубліковані проекти цих рішень. Йдеться про "Місію Православної Церкви в сучасному світі", "Автономію і спосіб її проголошення", "Відносини Православної Церкви з іншим християнським світом", "Важливість посту і його дотримання сьогодні", "Таїнство шлюбу і перешкоди до нього" і "Православна діаспора". До останнього моменту затвердити остаточний проект рішень не вдалось. Про протиріччя йшлось і в офіційних заявах патріархів, які не приїхали на Крит. Запропоновані зміни були розкритиковані деякими ортодоксальними богословами, священиками і експертами. Нововведення, на їхню думку, нібито порушують традиційні погляди.

Питання легітимності

Російська православна церква не визнає легітимність Всеправославного собору за відсутності на ньому хоча б однієї з 14 помісних церков. "Якщо на Соборі будуть відсутні дві Церкви, чи будуть його рішення легітимними, чи можна це вважати консенсусом? Ми вважаємо, що не можна вважати консенсусом. Значить, створюється якась екстрена ситуація, яка вимагає екстрених рішень", - сказав митрополит Іларіон. Кардинально іншої думки дотримуються у Константинопольському патріархаті. Там вирішили, що Всеправославний собор, незважаючи на відмову низки церков брати в ньому участь, збереться і ухвалить потрібні рішення. Про це ТСН.ua повідомив представник Константинопольського патріархату у Всесвітній раді церков архієпископ Йов. "Вселенський патріархат не змінює своєї позиції і не піддається на шантаж. Собор скликаний", - зазначив архієпископ.

Позиція РПЦ

Російська православна церква брала активну участь у підготовці до Всеправославного собору на Криті. За наполяганням Кирила після погіршення російсько-турецьких відносин було вирішено перенести місце зустріч зі Стамбула (Константинополь) на Крит. Підготовка до Собору тривала без будь-яких натяків на можливий зрив домовленостей. Водночас в РПЦ заявляють про свою вагому роль у православному світі, посилаючись на статистику щодо кількості вірян і приходів. Патріарх Кирило не хотів сидіти п'ятим від Вселенського патріарха, норма чого записана у відповідних церковних догмах. Кирило прагнув бути на рівних із Варфоломеєм І, що мало додати особливої ваги РПЦ. Однак цього не сталося. Ієрархія була збережена. Невдоволення зростало, тому в коментарях ЗМІ офіційні представники Російської православної церкви почали говорити про нелегітимність Собору, якщо на ньому зберуться не всі учасники. 13 червня РПЦ відмовилась від участі в роботі собору. "РПЦ буде звертатися з проханням до Константинопольського патріарха про те, щоб провести собор в інші строки, а час, який з'явиться в результаті цього рішення, використати на те, щоб вирішити накопичені проблеми та гідно підготувати Всеправославний собор", - сказав голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Іларіон. Згодом у прокремлівських ЗМІ проведення собору стали всіляко критикувати і наголошувати на його нелегітимності. "Російська церква виконала величезну роботу на шляху до собору. Неможливо говорити, що Російська церква свідомо саботувала і нівелювала якісь дії інших церков... З жалем ми констатуємо, що вся ця підготовка тепер вимушено списана в архів. Ми чекаємо на подальші перспективи її відновлення", - зазначив глава патріаршої прес-служби ієрей Олександр Волков. Заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату протоієрей Микола Балашов: "Звичайно, проведення Собору, в якому не беруть участь всі церкви, з нашої точки зору є загрозою для церковної єдності, становить певну небезпеку". Своєю чергою, глава Синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством і ЗМІ Московського патріархату Володимир Легойда проблемою для участі РПЦ назвав відсутність інших церков.  "Російську церкву не влаштовує тільки одне - це тільки той факт, що Собор не став Всеправославною, всі інші зміни правил гри ми брали", - сказав він.

Позиція УПЦ

Реакції Української православної церкви Московського патріархату на офіційному сайті знайти не вдалося. Це може бути пов'язано з тим, що УПЦ МП підпорядковується РПЦ. Утім, священики активно коментують можливе надання українським православним автокефалії. Як заявив Центру інформації Української Православної Церкви заступник голови Синодального відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ протоієрей Миколай Данилевич, схвалення автокефалії під час Всеправославного собору на Криті для Православної Церкви в Україні за зверненням Верховної Ради до Вселенського Патріарха Варфоломія - малоймовірно. "По-перше, це було звернення до Патріарха Варфоломія, а не до всього Всеправославного Собору. А відтак, воно навіть може не бути зачитане на Соборі. По-друге, одноосібно Патріарх Константинопольський, як і будь-яка інша Церква, не може надати автокефалію будь-якій церковній спільноті, що претендує на цей статус, без погодження зі всіма Православними Церквами. Про це вже йшлося на передсоборних нарадах. Існує вироблений, хоча ще не погоджений, механізм надання автокефалії. Тому визнати одноосібно Київський Патріархат, це означає породити великі проблеми у Світовому Православ'ї", - заяви він. За словами керуючого справами УПЦ, митрополита Бориспільського і Броварського Антонія, питання про автокефалію розглядається майже виключно в політичній площині. "Сьогодні через надмірну політизацію питання про статус Церкви в Україні значна частина пастви Української православної церкви не підтримує ідею автокефалії. Багато наших священиків і мирян побоюються, що дарування автокефалії може принести нам не умиротворення, а лише нові церковні конфлікти. З огляду на позицію наших парафіян, Українська православна церква ще в 2011 році на своєму Соборі прийняла рішення про те, що її нинішній канонічний статус як самокерованої Церкви з правами широкої автономії є для неї оптимальним".

Оцінки експертів і громадськості

Співробітник Інституту релігії та суспільства Анатолій Бабинський вважає, що Варфоломій І не надасть автокефалію жодній з українських православних церков. "УПЦ КП має розвинену структуру, але ця структура не настільки розвинена, як того б хотів Константинополь. Їм (УПЦ КП і МП) могли б запропонувати якусь перехідну форму, наприклад, бути Митрополією Константинопольського Патріархату, як це колись уже пропонувалося", – вважає він. Натомість Бабинський зазначив, що для Константинопольського патріарха важливо не просто дати автокефалію одній з українських церков, а загалом усій українській Православній Церкві. При цьому російський релігійний і громадський діяч, протодиякон РПЦ Андрій Кураєв заявив, що Вселенський патріарх Варфоломій може підтримати бажання УПЦ відокремитися. На його думку, може бути прийнято рішення про визнання УПЦ частиною Константинопольської церкви, а пізніше їй дарують автокефалію. Категорично не підтримують ідею автокефалії в Опозиційному блоці. "Ухвалення сьогоднішньої постанови - це продовження наклепів і гонінь на канонічну церкву. Це абсолютно брехлива, безграмотна за своєю історичною та канонічною суттю постанова, яка містить дуже багато неточностей і маніпуляцій", - зазначив нардеп Вадим Новинський. Іншої думки дотримуються у Світовому Конгресі Українців. Там закликали Варфоломія І та Великий і Святий Собор надати автокефалію Православній Церкві в Україні. "Ця Церквa консолідує український народ навколо національних інтересів, які сьогодні, перш за все, пов'язані з захистом незалежності і територіальної цілісності України від російської агресії", - заявив президент СКУ Евген Чолій. На думку російського релігієзнавця Сергія Чапніна, причина розбіжностей під час підготовки до собору є банальна безвідповідальність. "Звичайно, представники Церков називають і богословські, і політичні, і навіть економічні причини, щоб обґрунтувати свою відмову. Але тут очевидно й інше - в основі всіх цих пояснень лежить досить несподівана причина, і назвати яку досить соромно, - безвідповідальність. Понад півстоліття православні церкви проводили конференції та наради, створювали комісії, писали протоколи і затверджували проекти документів. За останні два роки двічі одноголосно підтверджували терміни скликання собору. Здавалося б, у такій ситуації неможливо відмовитися від участі в соборі. Це ж не вирішення приватних осіб, це рішення вищих органів церковної влади - синодів і архієрейських соборів помісних церков. Якщо головна проблема - це погані документи, то пропонуйте свої редакції. Якщо проблема - регламент собору, то змінюйте його. Якщо не подобається ведення собору і ви бачите, що можливості на нього вплинути вичерпані, то вставайте і йдіть із залу засідань", - вважає експерт.

За матеріалами ТСН.ua

Більше читайте тут:http://tsn.ua/ukrayina/vsepravoslavniy-sobor-vse-scho-slid-znati-pro-cerkovnu-podiyu-tisyacholittya-676514.html

ВРУ звернулась до Патріарха Варфоломія про автокефалію для Церкви в України

ЗВЕРНЕННЯ

Верховної Ради України до Всесвятості Варфоломія,

Архієпископа Константинополя і Нового Риму, Вселенського Патріарха

щодо надання автокефалії Православній Церкві в Україні

verhovna-rada
Його Всесвятості Варфоломію
Архієпископу Константинополя і Нового Риму,
Вселенському Патріарху


Ваша Всесвятість!

Звернутися до Вас, Глави Святої Церкви Константинополя та Вселенського Патріарха, нас спонукають особливі обставини, що склалися сьогодні у житті України. Ось вже два роки, як Україна потерпає від збройної агресії зі сторони Російської Федерації, яка визнана «державою-агресором» рішенням Верховної Ради України від 27 січня 2015 р. Всупереч усім міжнародним нормам права, анексовано Крим. Триває розв’язана і штучно підтримувана сьогодні Росією війна на Донбасі. В умовах, що склалися, народ України вже не сприймає ідею церковного єднання з Блаженнішим Патріархом Московським Кирилом, який не лише не виступив на захист православних християн України, що потерпають від російської агресії, але й став одним із чільних ідеологів «русского мира», а, отже, й одним з архітекторів нинішньої гібридної війни Росії проти України. 

26 липня 2008 р., перебуваючи з візитом у нашій країні з нагоди святкування 1020-ої річниці хрещення Київської Русі, Ви, Ваша Всесвятосте, у своєму Зверненні до української нації на Софіївській площі чітко окреслили кілька питань, що мають виключне значення для розв’язання української церковної проблеми: виняткову відповідальність і обов'язкову місію дбати про дотримання канонічного порядку; виплекані історією материнські права Константинопольської Церкви стосовно Православної Церкви в Україні; а також ставлення до акту 1686 р., або, як Ви висловилися, «анексії [Української Церкви] до Російської держави». 

Містився у цій історичній промові й інший, дуже важливий для українського народу меседж. Згадуючи про реакцію Вселенського патріархату на бажання автокефалії з боку урядів новостворених держав Балканського півострова, Ваша Всесвятість зауважила, що, керуючись інтересами національної цілісності цих народів і йдучи навіть всупереч інтересам власної юрисдикції, Константинополь благословив утворення чотирьох автокефальних Церков: Грецької (1850), Сербської (1831), Болгарської (1945) і Албанської (1937).  Лишилися у серці нашого народу й інші, сповнені пастирської відповідальності, слова Вашої Святості, що були сказані Вами на Софійській площі з сумної нагоди церковного розділення в Україні: «Церква-Мати має не тільки право, а й обов'язок підтримувати в межах усталеної Православної традиції будь-яку конструктивну і перспективну пропозицію, яка б якнайшвидше ліквідовувала небезпечні поділи в церковному тілі, “щоб зло не стало більшим” для Святої Церкви в Україні і Церкви взагалі».

Згадуючи ці слова та шануючи Константинополь як Перший Престол у Православній Церкві, звертаємося до Вашої Всесвятості з проханням невідкладно використати наявні у вас канонічні повноваження для подолання існуючого у нашій країні церковного розподілу та нормалізації канонічного статусу Української Церкви у дусі Вашого історичного Звернення до української нації 26 липня 2008 р., а також канонічних дій Вселенського патріархату з нормалізації церковного життя у Православних Церквах Естонії (1996), Болгарії (1998) та Чехії і Словаччини (2014). 

Впродовж усього ХХ століття в Україні тривала боротьба за помісний автокефальний статус давньої Київської Метрополії, яка протягом семи століть перебувала у складі Вселенського патріархату, а 1686 р. з грубим порушенням канонів була приєднана до патріархату Московського. Історична тяглість цієї боротьби, що ведеться упродовж такого значного часу, а також динамічне зростання в нашій країні структур Української Православної Церкви Київського Патріархату яскраво свідчать, що Москва даремно сподівається на подальше втримання України у орбіті впливу Російської Православної Церкви. Сучасний Московський Патріархат надто тісно пов’язаний з пануючим у Росії політичним режимом, щоби сприйматися українським суспільством саме як Церква, а не «міністерство ідеології» Російської Федерації. Довіра до цієї церковної структури в нашій країні сьогодні мінімальна. А всі її зусилля самотужки, ігноруючи Вселенський Патріархат та  світове православ’я, подолати наявну в Україні канонічну кризу — абсолютно безперспективні. Це було очевидно ще 16 років тому, коли Ваша Всесвятість писали про це у своєму Зверненні на ім’я тодішнього Митрополита Київського і всієї України Митрополита Володимира (від 2 серпня 2000 р.). І це стало цілком зрозумілим сьогодні, коли в сучасній Україні Московський патріархат, на жаль, сприймається багатьма громадянами нашої країни в якості морального співучасника російської агресії та гібридної війни проти України. 

Після подій 2014 р. Україна вже ніколи не буде ані політичною, ані церковною колонією Росії. Як свідчить стан Православної Церкви в Україні, вона вже давно за всіма належними критеріями готова до статусу Помісної автокефальної Церкви:

Сучасна Україна — це самостійна держава, суверенітет якої визнається усім світом;

Український народ має власну самобутню культуру, яка плекає його ідентичність;

Нарешті, кількісні показники життя Православної Церкви в Україні свідчать, що ця Церква не лише досягла необхідного для автокефального буття рівня, але й стане найчисельнішою Православною Церквою світу, якщо зможе подолати поділ.

Як показав досвід проголошення автокефалій у ХХ столітті з боку Московської Патріархії (США, 1970, Чехословаччина, 1951), а також досвід врегулювання канонічного положення низки новозаснованих Помісних Православних Церков, канонічна (тобто чинна і законна) автокефалія Православній Церкві в Україні може бути надана лише Вселенським Патріархатом, який єдиний має для цього відповідні канонічні повноваження. З огляду на це, а також чітко розуміючи, що лише автокефальний статус може стати основою для подолання існуючого нині в нашій країні церковного поділу, просимо Вас як Вселенського Патріарха, Предстоятеля Святішої Константинопольської Церкви, яка була і лишається Церквою-Матір’ю для Київської Митрополії, а також Голови Всеправославного Собору, який невдовзі відбудеться, в інтересах утвердження православ’я в нашій країні застосувати всі наявні канонічні повноваження та:

Визнати нечинним акт 1686 р. як такий, що був ухвалений з порушенням священних канонів Православної Церкви;

Взяти активну участь у подоланні наслідків церковного поділу шляхом скликання під егідою Вселенського Патріархату Всеукраїнського об’єднавчого Собору, який би вирішив усі суперечливі питання та об’єднав Українське православ’я;

Заради блага Православної Церкви в Україні та цілісності українського народу видати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні, на основі якого вона могла посісти належне місце у родині Помісних Православних Церков.

Вболіваючи за долю Першого Престолу в православному світі та нашої давньої Київської Церкви, щиро сподіваємося, що завдяки участі Вашої Всесвятості у врегулюванні церковної кризи та становленню єдиної помісної Церкви в нашій країні, між Києвом та Константинополем в майбутньому складуться абсолютно унікальні стосунки, які дозволять подолати чимало негативних тенденцій у житті сучасного Православ’я.

 Київ, 16 червня 2016 р.

Галерея