1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Перезахоронення останків "народного єпископа" Івана Маргітича

завантаженняСьогодні до рідного села «народного єпископа» прибули предстоятель Української греко-католицької церкви Святослав Швечук з митрополитами, членами синоду, єпископ-ординарій Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік, велика кількість душпастирів та вірників, депутати різних рівнів, представники органів місцевого самоврядування.

Перезахоронення проведено у зв’язку з тим, що до місця поховання владики у збудованій ним церкві Покрови Пресвятої Богородиці потрапляла вода. На усунення цих технічних проблем пішло кілька років. І тепер труну з останками владики Івана помістили у спеціальний саркофаг із білого мармуру.

- Народ назвав владику Івана своїм «народним владикою», тому що він жив з тим народом, страждав із ним, на своєму тілі ніс його рани, - зазначив у проповіді глава УГКГ Святослав Шевчук.

Прикметно, що священна літургія, яку правив єпископ Мілан Шашік, завершилася молитвою за мир в Україні. А вшанування «великого пастиря християнської церкви» і весь ритуал перепоховання його тлінних останків проходив під знаком єднання церков.

Це була одна з головних ідей, яку активно пропагував владика Іван Маргітич.

 Взято з: http://zakarpattya.net.ua

 

Із архіву ЦРУ: НКВС готувало вбивство єпископа Ромжі на найвищому рівні (ДОКУМЕНТ)

03Починаючи з 1946 року, радянська влада на Закарпатті почала активно тиснути на греко-католицьку церкву з метою її подальшого приєднання до православної.

Про це йдеться у у розсекречених архівах Центрального розвідувального управління США.

В одному із документів під грифом "Confidential" від 14 грудня 1953 року американські розвідники описують ситуцію щодо поширених релігій на Закарпатті у післявоєнний період, їх співпрацю з органами державної влади та впливу на громаду.

Відзначається, що у зв'язку з географічним положенням у центрі Європи та проживанням великої кількості національностей і народностей, починаючи з періоду закінчення Першої світової війни і до 1947 року на Закарпатті вільно і незалежно від держави розвивались більшість релігійних конфесій. На момент приєднання Закарпаття до складу УPСP (1945 рік - ред.), найбільш поширеними конфесіями в області були: греко-католики, римо-католики, євреї, протестанти та православні. 

До 1947 року найпоширенішою та найвпливовішою релігійною конфесією в області залишалась греко-католицька церква. Згідно з документами спецслужб, греко-католикми були маже 70% мукачівців, 80% ужгородців, 60% хустян і т.д. Очолював релігійну громаду єпископ Ужгородський і Мукачівський, який користувався неабияким авторитетом та впливом у регіоні, про що звітували у Москву радянські спецслужби, які моніторили ситуацію на Закарпатті. 

Найпоширеніші релігії Закарпаття, 1947 рік

Греко-католицька церква в УPCP була непотрібна новій владі. Священнослужителям пропонували приєднатись до православної церкви, або взагалі позбавляли волі чи відлучали від спілкування з вірянами. Мукачівська єпархія була однієї з найбільших та найвпливовіших на Західній Україні. Робота з нею для радянських спецслужб була пріоритетною. 

У той час, єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії був Теодор Ромжа, який не хотів співпрацювати з радянською владою, але користувався авторитетом серед вірян Закарпаття. До його думки дослуховувались як місцеві священики, так і релігійні діячі у Ватикані. Як відомо з відкритих джерел, спеціально підготовлені представники НКВС мали розмову із єпископом, щоб той вплинув на священників, які мали підтримати радянську владу та сповідувати у майбутньому православ'я. Останній не погодився, чим викликав на себе гнів партійної номенклатури.

Замах на життя єпископа Теодора Ромжі з його подальшим вбивством описують в одному з документів ЦРУ. Щоправда, там не вказують прізвища, однак повністю співпадають роки, місце та обставини жахливого інциденту. 

- У цей час (мова йде про 1947 рік - ред.) греко-католицький єпископ (Теодор Ромжа - ред.) виїхав на освячення храму у селі Кайданово (йде мова очевидно про с.Лалово-примітка), що за 10 км від Мукачева. По дорозі назад, "невідомі бандити" побили єпископа...Повернувшись до Ужгорода його госпіталізували, але ходять чутки, що пізніше його отруїли, - йдеться у звіті ЦРУ. 

Далі у документі йдеться про конферецію греко-католицькох церкви, де були вже і представники радянської влади, які схвально відгукнулись про зміни у церковних справах. 

Ситуація навколо змін у греко-католицькій церкві Закарпаття  

Тільки після оприлюднення у 1998 році в Москві мемуарів генерала НКВС Павла Судоплатова стало відомо, що ініціатором вбивства єпископа Теодора Ромжі був особисто перший секретарь ЦК КПУ Микита Хрущов, а спецоперація проходила під контролем міністра держбезпеки СPСP Віктора Абакумова. 

У червні 2001 року Папа Римський Іван-Павло II причислив єпископа Теодора Ромжу до лику блаженних. 

 
Взято з: Mukachevo.net

Різдвяне послання Преосвященних владик Мілана та Ніла

rizdvo200px«Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має» (1 Ів. 4,16).

Возлюбленим братам у священстві,

преподобним братам і сестрам в монашестві,

дорогим братам і сестрам у Христі!

 

 

 «Ми повірили в Божу любов». Саме так словами Апостола Йоана християни можуть виразити головний вибір свого життя. Бути християнином означає зустріти особу Ісуса Христа, який надає нашому життю новий горизонт та новий напрямок. У своєму Євангелії улюблений учень Христа описує прихід Спасителя до нас: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16). У центрі нашого спасіння стоїть любов, яка також була ядром віри Ізраїля в Старому Завіті. Віруючий ізраїльтянин щодня молився словами книги Второзаконня, бо в цих словах містився центр його існування: «Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю» (Вт. 6, 4-5). Ісус Христос об’єднав цю заповідь любові до Бога із заповіддю любові до ближнього, надаючи їм нової глибини та нової широти. Тому що Бог перший полюбив нас, то любов вже не є тільки заповіддю, але є відповіддю на дар любові, з яким Бог виходить нам назустріч.

З Божою ласкою ми завершили Ювілейний Рік Божого милосердя, який заохочує всіх нас стати посланцями Божої любові у світі, де існують воєнні конфлікти,ненависть, нетерпимість та корупція. Нашою відповіддю на ці виклики сучасного світу має бути серце, сповнене вірою в Божу любов. Святіший Отець Франциск подав нам до роздумів глибоке вчення про Боже милосердя, яке зустрічаємо в особі Ісуса Христа. Воно, каже Папа, є джерелом радості, спокою та миру. Воно є умовою нашого спасіння, є словом, яке виявляє таємницю Пресвятої Трійці. Милосердя є остаточним і найвищим актом, з яким Бог виходить нам назустріч. Милосердя є фундаментальним законом, який живе в серці кожної людини, коли вона щирими очима дивиться на інших людей, яких зустрічає на своїй життєвій дорозі. Папа Франциск підкреслює, що милосердя є тим шляхом, який єднає Бога й людину, тому що відкриває наше серце надії на те, що ми є назавжди люблені, незважаючи на наші гріхи.

«Тільки Бог є такий великий, щоб могти стати таким малим!» Ці чудові слова Папи Бенедикта XVI показують нам незбагненну близькість Бога до нас. Справді, Господь є ніжним отцем, який піклується про нас, бо дарує нам той найцінніший дар, яким є Його Єдинородний Син. Ми цього не заслужили, але Господь дарує нам цей привілей – стати Його синами й доньками через Ісуса. Приймаючи Віфлеємське дитя, ми приймаємо безцінний Божий дар для нас. Плекаймо в собі ті прекрасні почуття, які наповнювали та зігрівали серця Марії та Йосифа у Віфлеємській печері.

З побажанням радісних Різдвяних свят та миру до наших сердець в новому 2017-му році. З молитвою за кожного та з архієрейським благословенням

Ваші у Христі

Владика Мілан,
єпископ Мукачівський

Владика Ніл,
єпископ-помічник

Галерея