1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Із архіву ЦРУ: НКВС готувало вбивство єпископа Ромжі на найвищому рівні (ДОКУМЕНТ)

03Починаючи з 1946 року, радянська влада на Закарпатті почала активно тиснути на греко-католицьку церкву з метою її подальшого приєднання до православної.

Про це йдеться у у розсекречених архівах Центрального розвідувального управління США.

В одному із документів під грифом "Confidential" від 14 грудня 1953 року американські розвідники описують ситуцію щодо поширених релігій на Закарпатті у післявоєнний період, їх співпрацю з органами державної влади та впливу на громаду.

Відзначається, що у зв'язку з географічним положенням у центрі Європи та проживанням великої кількості національностей і народностей, починаючи з періоду закінчення Першої світової війни і до 1947 року на Закарпатті вільно і незалежно від держави розвивались більшість релігійних конфесій. На момент приєднання Закарпаття до складу УPСP (1945 рік - ред.), найбільш поширеними конфесіями в області були: греко-католики, римо-католики, євреї, протестанти та православні. 

До 1947 року найпоширенішою та найвпливовішою релігійною конфесією в області залишалась греко-католицька церква. Згідно з документами спецслужб, греко-католикми були маже 70% мукачівців, 80% ужгородців, 60% хустян і т.д. Очолював релігійну громаду єпископ Ужгородський і Мукачівський, який користувався неабияким авторитетом та впливом у регіоні, про що звітували у Москву радянські спецслужби, які моніторили ситуацію на Закарпатті. 

Найпоширеніші релігії Закарпаття, 1947 рік

Греко-католицька церква в УPCP була непотрібна новій владі. Священнослужителям пропонували приєднатись до православної церкви, або взагалі позбавляли волі чи відлучали від спілкування з вірянами. Мукачівська єпархія була однієї з найбільших та найвпливовіших на Західній Україні. Робота з нею для радянських спецслужб була пріоритетною. 

У той час, єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії був Теодор Ромжа, який не хотів співпрацювати з радянською владою, але користувався авторитетом серед вірян Закарпаття. До його думки дослуховувались як місцеві священики, так і релігійні діячі у Ватикані. Як відомо з відкритих джерел, спеціально підготовлені представники НКВС мали розмову із єпископом, щоб той вплинув на священників, які мали підтримати радянську владу та сповідувати у майбутньому православ'я. Останній не погодився, чим викликав на себе гнів партійної номенклатури.

Замах на життя єпископа Теодора Ромжі з його подальшим вбивством описують в одному з документів ЦРУ. Щоправда, там не вказують прізвища, однак повністю співпадають роки, місце та обставини жахливого інциденту. 

- У цей час (мова йде про 1947 рік - ред.) греко-католицький єпископ (Теодор Ромжа - ред.) виїхав на освячення храму у селі Кайданово (йде мова очевидно про с.Лалово-примітка), що за 10 км від Мукачева. По дорозі назад, "невідомі бандити" побили єпископа...Повернувшись до Ужгорода його госпіталізували, але ходять чутки, що пізніше його отруїли, - йдеться у звіті ЦРУ. 

Далі у документі йдеться про конферецію греко-католицькох церкви, де були вже і представники радянської влади, які схвально відгукнулись про зміни у церковних справах. 

Ситуація навколо змін у греко-католицькій церкві Закарпаття  

Тільки після оприлюднення у 1998 році в Москві мемуарів генерала НКВС Павла Судоплатова стало відомо, що ініціатором вбивства єпископа Теодора Ромжі був особисто перший секретарь ЦК КПУ Микита Хрущов, а спецоперація проходила під контролем міністра держбезпеки СPСP Віктора Абакумова. 

У червні 2001 року Папа Римський Іван-Павло II причислив єпископа Теодора Ромжу до лику блаженних. 

 
Взято з: Mukachevo.net

Різдвяне послання Преосвященних владик Мілана та Ніла

rizdvo200px«Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має» (1 Ів. 4,16).

Возлюбленим братам у священстві,

преподобним братам і сестрам в монашестві,

дорогим братам і сестрам у Христі!

 

 

 «Ми повірили в Божу любов». Саме так словами Апостола Йоана християни можуть виразити головний вибір свого життя. Бути християнином означає зустріти особу Ісуса Христа, який надає нашому життю новий горизонт та новий напрямок. У своєму Євангелії улюблений учень Христа описує прихід Спасителя до нас: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16). У центрі нашого спасіння стоїть любов, яка також була ядром віри Ізраїля в Старому Завіті. Віруючий ізраїльтянин щодня молився словами книги Второзаконня, бо в цих словах містився центр його існування: «Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю» (Вт. 6, 4-5). Ісус Христос об’єднав цю заповідь любові до Бога із заповіддю любові до ближнього, надаючи їм нової глибини та нової широти. Тому що Бог перший полюбив нас, то любов вже не є тільки заповіддю, але є відповіддю на дар любові, з яким Бог виходить нам назустріч.

З Божою ласкою ми завершили Ювілейний Рік Божого милосердя, який заохочує всіх нас стати посланцями Божої любові у світі, де існують воєнні конфлікти,ненависть, нетерпимість та корупція. Нашою відповіддю на ці виклики сучасного світу має бути серце, сповнене вірою в Божу любов. Святіший Отець Франциск подав нам до роздумів глибоке вчення про Боже милосердя, яке зустрічаємо в особі Ісуса Христа. Воно, каже Папа, є джерелом радості, спокою та миру. Воно є умовою нашого спасіння, є словом, яке виявляє таємницю Пресвятої Трійці. Милосердя є остаточним і найвищим актом, з яким Бог виходить нам назустріч. Милосердя є фундаментальним законом, який живе в серці кожної людини, коли вона щирими очима дивиться на інших людей, яких зустрічає на своїй життєвій дорозі. Папа Франциск підкреслює, що милосердя є тим шляхом, який єднає Бога й людину, тому що відкриває наше серце надії на те, що ми є назавжди люблені, незважаючи на наші гріхи.

«Тільки Бог є такий великий, щоб могти стати таким малим!» Ці чудові слова Папи Бенедикта XVI показують нам незбагненну близькість Бога до нас. Справді, Господь є ніжним отцем, який піклується про нас, бо дарує нам той найцінніший дар, яким є Його Єдинородний Син. Ми цього не заслужили, але Господь дарує нам цей привілей – стати Його синами й доньками через Ісуса. Приймаючи Віфлеємське дитя, ми приймаємо безцінний Божий дар для нас. Плекаймо в собі ті прекрасні почуття, які наповнювали та зігрівали серця Марії та Йосифа у Віфлеємській печері.

З побажанням радісних Різдвяних свят та миру до наших сердець в новому 2017-му році. З молитвою за кожного та з архієрейським благословенням

Ваші у Христі

Владика Мілан,
єпископ Мукачівський

Владика Ніл,
єпископ-помічник

Перший бронзовий пам’ятник єпископу відкрили на Закарпатті

Сьогодні, 11 грудня, у селі Велика Копаня, що у Виноградівському районі, освятили скульптуру архієрею Іоану Семеді, який народився тут 1921 року, звідси і почав духовну діяльність і був похований.

Святу літургію в сільській церкві у цей день правив адміністратор Мукачівської єпархії Мілан Шашік. Слово про життя і духовну діяльність владики Іоана Семедія виголосив колишній багаторічний настоятель цієї церкви о. Даниїл (Бендас).

Відтак відбулося відкриття та освячення пам’ятника, який створив ужгородський скульптор Василь Роман, - повідомляє Голос Карпат.

-Це перший на Закарпатті пам’ятник архієрею, відлитий з бронзи,- розповів скульптор.-У нижній частині бюста зроблені настанови( заповіді) владики Іоана до семінаристів, священиків.

Вінок шани та квіти до пам’ятника поклали керівник Консульства Угорщини в Берегові Ендре Саліпскі , перший заступник голови Виноградівської РДА Наталія Костелеба-Веремчук. У церемонії також взяли участь представники духовенства, громадські діячі, велика кількість вірян із різних куточків краю.

На Виноградівщині освятили бронзовий пам'ятник єпископу Іоану Семеді (ФОТО)
На Виноградівщині освятили бронзовий пам'ятник єпископу Іоану Семеді (ФОТО)
На Виноградівщині освятили бронзовий пам'ятник єпископу Іоану Семеді (ФОТО)
На Виноградівщині освятили бронзовий пам'ятник єпископу Іоану Семеді (ФОТО)

Галерея